Не думайте, що так легко попасти на престижний Міжкраєвий вишкільний табір «Золота Булава», якого уже десятиліттями проводять біля села Ямельниця, Стрий. Поперше, треба на підставі виконаних завдань попасти в коло учасників. Нам, Софії, Насті, Соломії і Ларисі (усі станиця Лондон, ВБ) це чудом вдалося! По друге, треба ще дібратися туди…
В день нашого полету три юначки лондонської станиці Софія, Лариса і Соломія та її батько (Настя вже приїхала в Україну раніше), зустрілися ранесенько на летовищі. Та через технічні проблеми літака ми чекали чотирнадцять годин з надією та з терпіливістю на наш відлет до Львова через Варшаву. Щойно о дев’ятій годині в ночі нас повідомили, що лет скасований! Змучені, але не втрачаючи надії ми вернулись до дому на коротку ніч, щоб наступного дня встати ранесенько і поїхати уже знайомою дорогою знов на летовище. Успішно зареєстрували наші вилечезні наплечики та сіли на літак. З радості ми глибоко віддихнули та перетомлені проспали цілісенький лет. Коли ми прокинулися, ми пригадали собі, що доїхали в Станбул! Дивлючись через вікно літака, ми уже відчували гарячий клімат Туреччини. Швидко вийшли з літака – ми мали тільки годину на пересадку до Львова – та побігли через довгу чергу на паспортний контроль. Там ми дізналися, що треба візу в Туреччину. Поспішили в офіс візи та швидко купили бажаний документ. Ми були здивовані, що це нам вдалося так легко, бо часто чуємо про довгі процеси зі отримання візи. Вхопили наші наплечики і бігом в гарячу погоду до реєстрації багажу. Тепер лишилося ще тільки двадцять хвилин до відлету. Будучи з ВБ – приєдналися в довгу чергу на другий паспортний контроль, якій не видно кінця! Ми злякалися, бо ми не знали, що нам робити, якщо застрягнемо в Станбулі! Добре, що ми тоді ще не знали, що власне цього дня турецький уряд викликав «Надзвичайний стан» у відповідь внутрішному неспокої в державі! Нарешті ми перейшли контроль та побігли до літака на багато швидше ніж ми нормально біжимо на руханках минулих таборів. Коли ми нарешті доїхали до Львова, нас чекали Настя, її дідо і родина Соломії.
У визначений день пан Ярослав завіз нас в Стрий, де ми усі зустрілися з усіми учасниками ЗБ 2016 в спортзалі. Ми були в шоці від кількості там зібраних пластунів і пластунок! Їх було 48 учасників (24 хлопців, 24 дівчат) та провід. Ми ще не проводили табору в такому числі! В додатку, дехто з нас злякався, зрозумівши зараз, що не говоримо українською так, як решта учасників. Та не було чим журитися, бо усі нас дуже приємно прийняли і навіть були зацікавлені, зустріти учасників з іншої країни. Це було гарним пережиттям і нас це дещо оспокоїло.
В ранці нас здивувало, що нам сказали піти в кафе на сніданок. Ми в Англії чи в Німеччині не звикли, щоб день починався зі таких смаколиків як свіжі налисники зі сиру і кави! Через годину ми вирушили автобусом на таборовий терен. В автобусі, ми познайомилися з іншими юнаками та юначками з різних куточків України: Трускавця, Луцька, Стрия, з Авдіївки, з Тернополя, і нам було неймовірно весело; адже ми одразу почали співати пісні під гітару, сміятись та знайомитися краще. Усі виявились неймовірно дружніми та веселими! Такими, як ми і очікували їх побачити. З вікна автобуса ми час від часу поглядали на неймовірну природу та красу України. Комусь стало дуже сумно тому, що не бачила її повні два роки. Але зараз не про це.
Приїхавши на місце таборування, нам довелося ще кілька хвилин іти до місця розтаборування, де нас привітали комендантка табору ст пл Зоряна Удич, та референт програми «Золота Булава», пл сен Рома Найденко, і чекали наші речі. Як тільки ми краще познайомилися зі проводом, нас розділили на 2 під табори: хлоп’ячий та дівчачий. Такий розподіл нам з початку був незвичний, але всеодно ми бачилися майже щоденно підчас спільних гутірках. Одразу нам дали виклики, де ми моли показати себе та здружитись із своїм гуртком. Нас чекали найрiзноманітніші завдання: поставити щоглу на прапор, cімейна фотографія, павутиння, “багатоніжка”, пісенне завдання та інші.
Після цього у нас почалося розтаборування : намети буквою “П”, місце для кухонь (нам було потрібно викопати яму для вогню, натягнути тенти, в’язати столи й крісла. І удосконалювати нашу кухню щодня), таборові споруди (брама, щогла, лятрина і дошка оголошень. Також додатково ми робили гойдалки, душ, вішалки для одягу і навіть “яму-плювачку” для зубної пасти.)…. З кожним днем табір виглядав все краще та краще. Ставав все більш і більш ріднішим.
Шукання щогли було набагато тяжче ніж здається! На будівлю таборової споруди всім дали всього три години. Другий гурток шукав і шукав але не міг знайти ніякого дерева, яке підходило бути щоглою. Та на наступний день всім гурткам додали дещо часу, щоб докінчити споруди. В між часі друний гурток помандрував вгору і знайшов “ідеальне” дерево на щоглу. Після довгої муки його притягли до табору, але нам сказали що воно було занадто криве. Тому ми в друге пішли за щоглою, цей раз вище. Нарешті ми знайшли нашу перфектну суху сосну. З надією в очах ми зрубали її – але на превеликий жаль вона впала на інші дерева: ми штовхали її в цей бік і в другий, але не могли зіштовхнути з тих дерев. Ну і треба було піти ще вище, щоб знайти маленьку але пристойну сосну. Коли ми її зрубали і приштовхали назад до табору, нам сказали що вона занадто коротка. Мимоволі ми проявили ініціативність і прив’язали частину дерева, яку ми раніше принесли, до нової сосни і закопали цей прив’язаний кусок в землю, щоб його не було видно. Після цієї маленької пригоди ми всі зрозуміли що на Золотій Булаві все має бути зроблено якнайкраще і що ми також здатні проявити власну ініціативу.
Ще була дуже захоплююча мандрівка в Тустань. І хоча спочатку було дуже гаряче, а потім “лив дощ як із відра”, це не могло зіпсувати наші чудові враження від мандрівки та вікторини організованої спільним гуртком юнаків і юначок число 1. Після чудової мандрівки у нас був просто неймовірний спортивний змаг організований третім гуртком (хлопців і дівчат) під мотиви олімпійських ігор. А там на нас чекали: відбиванка, фрісбі та естафета.
Також у нас був тереновий змаг організований четвертим мішаним гуртком. У цей момент всі згадали і незабутню тактичну медицину, і складання наметів, перебіг через річку і повзання у болоті після якого навіть організатори були замазані болотом з ніг до голови….
А 2-ий мішаний гурток організував нам чудову обрядову ватру. І хоча ватри, це зовсім інша тема адже під час них завжди веселощі, несподіванки й неймовірні почуття та емоції. Ватри завжди закінчувалися на піднесеному настрої….Наша перша ватра де ми знайомилися, історична ватра, обрядова ватра … усі вони залишили якусь частинку у душі.
І хоча те, що обрядова ватра закінчилась зливою, не зіпсувало чудового настрою від ватри та спільної вечері організованої хлопцями для нас, за що їм дуже дякуємо. Адже розійшовшись ми продовжували веселитись і співати під звук дощу, який охоче нам підспівував.
На цьому таборі було зокрема важливим, щоб добре розумітися і зігратися в гуртку, з яким треба було працювати кожного дня. ЗБ навчила нас, як корисно розпоряджатися часом та розподіляти ролі в гуртку. Кожен з нас мав змогу стати гуртковою, інтендантом свого гуртка та бунчужною, або таборовим писарем і проявити свій лідерський хист.
Золота Булава – це просто чудовий табір, який робить із юнаків та юначок справжніх провідників. Він навчає нас бути точними, розсудливими, справедливими та займатися самовихованням. Цей табір дає нам неймовірний досвід. Це були неймовірні емоції, почуття. Нові знання та друзі. Ми назавжди будемо пам’ятати ті хвилини проведені разом…. Ну і звичайно, ЩО ВСЕ ТОЧКУЄТЬСЯ !!!
Тут нам усім дуже пощастило! Ми усі старалися відноситися одна до одної приємно і зі зрозумінням. Усі були дуже приємні, що допомоло здружитися, тому стараємося тримати контакт. Велика подяка зокрема проводі табору та й усім, хто доклав труду, сили, нервів й енергії до нам неповторного досвіду! До зустрічі на ЮМПЗ 2017 або на одному з багатьох пластових таборів!
СКОБ!
Статтю спільно підготовили пл. уч. Лариса Ґонт, пл. уч. Софія Смондуляк, пл. уч. Соломія Петріна і пл. уч. Настя Угрин, – усі станиця Лондон, ВБ.
Усі знимки зі фб сторінки «Золота Булава 2016»
